Ну як там, як у тому анекдоті - кінчайте дядьку торгувати, бо немає чим здачу давати. Купуємо по 700, продаємо по 400, зате гроші завжди в русі )))

Як тут люблять казати - корекція ціни )))

Ihor, за 12 років, можна краще інвестувати (якщо ви про інвестицію, наприклад) - коробка Гопаку, ніж чекати десятиріччя з надією про захмарні продажі. Це так, до слова. Як на мене, 45 тис. - для української нумізматики більш ніж достатній. Але, що ви скажете через 20 років, коли вартість монети буде в сотні більша, або через 100. ))) Риторичне питання, звичайно

Зазвичай, якщо ціна не дута - монета росте поступово. Тобто це йде планове зростання ціни. Хай буде інфляція, невеликий тираж, тематика. Це все поступово корегує ціну в бік збільшення. А коли на хайпі , умовно вчора була 100, а сьогодні вже 500, то щось не так в королівстві дацькому ))) Щоб не писати два рази - десь писали за ведмедя бурого й ціну. Якщо так думати - дорого, не дорого, то не до колекціонування. Монета в першу чергу купується щоб подобалося. А просто так купувати і думати чи потім продам, то це вже інвестиція. Хоча, погоджуються, при купівлі на вторинному ринку варто інколи включати голову й абстрагуючись думати чи можна буде продати за ту ж саму ціну. А інколи - розслабитися й купити що подобається. Колекціонери теж люди )))

Paul228, державницькій філософії, тут, все ж, не місце. Щодо приватного - якби це справді був приватний магазин - то ніяких проблем не було, все працювало б як годинник. Приватний бізнес не дозволив би опрацьовувати замовлення по 2-3 тижні. А тепер виходить так - хочеться по ціні банку - треба чекати. Не хочеться чекати - купуємо по комерційній. І ніякої зради )))