А істинний колекціонер це який? Купить монету на останні гроші, але буде ходити босоніж? Нічого ніколи не продасть, навіть як дуже треба? Мистецтво заради мистецтва? Де та тонка грань між колекціонер, майже баригою й оптовиком-затійником? А дві монети в колекцію, це вже барига чи ще ні? А якщо троє дітей, і хочеться собі два дублі, й дітям по монеті? Знову ж таки, ми не сірникові коробочки колекціонуємо, а нумізматика у фінансовому плані, якщо розумно інвестована дає тільки плюс. І плюс стабільний, незалежно від курсів, коливань й світових криз )))) НІ, всі купують монети з надією продати їх через деякий час дешевше і вийти в мінус. Точно. На рахунок металу - якщо говорити про комерційні ціни, то так. Можна купувати з рук по таааких цінах...я пам'ятаю 2008 рік, коли хлопці (бо дуже треба гроші) накидали 1000 грн.зверху (згайдмо курс) до відносно малотиражних монет. А якщо по ціні банку? Ви рівняли в 10-ти річному розрізі? Золото й срібло? До курсу долара? % інфляції валют. А приємні відчуття від володіння монетою, візуальне задоволення від набутої власності? Як їх порахувати? Занадто багато питань, занадто багато думок. Не все чорне й біле, середина десь посередині. Ідеальний колекціонер, такий який збирає монети заради монет - він десь в уяві, як на мене.

Може вже хтось писав, може і я: непопулярна думка. Абонемент занадто просто, це як зараз з марками. Треба - купив. Не треба - не продав, або продав дешевше. Для мене в колекціонуванні цікавий сам процес: умовно - та монета перейшла в спадок, іншу купив у бариг на вокзалі, ще одну замовив через інтернет-магазин НБУ, наступну в клубі (жав академію за 150 грн.,а купив пізніше за 800 )))). Не впевнений чи хтось з присутніх займається монетами старими - але я можу уявити як би ви тоді стогнали - абонементу немає, можуть надурити, монета - копія і ще багато всього іншого. Так, система розподілу монет не ідеальна і з першого погляду може здаватися корупційною. Але абонемент на сучасному етапі це не варіант, саме тому його і не вводять, давайте ще тиражі зробимо по 200-300 тис. Монета цікава в першу чергу тематикою, тиражем, ринковою ціною. Процесом попадання в колекцію. Буває, часто за розумні гроші не купити достойну річ. Тоді є якийсь азарт, цікавість. Дайте відповідь на запитання: ми колекціонуємо монети лиш для того щоб заповнити вільний простір в альбомі, чи справді "діставши" новинку починаємо більше взнавати по тематиці монети, читати історію, отримувати візуальну насолоду від предмету і т.д.? Якщо стоїть єдина мета - заповнити вільне місце, у мене для вас погані новини ))))

Nik, нікого не виправдовую, але так розумію для Ощаду більше мороки з реалізацією монет, ніж заробітку. В обласних центрах продаж відбувається лиш в одному відділенні (наскільки мені відомо), а щоб по області робити реалізацію - їм це просто банально не вигідно. Треба працівників, видатки інші, ризики. Колись, багато-багато років тому, Аваль, що тепер Райф продавав українські монетки й монети інших країн. В той час, вони намагалися постачати окрім відділень в обласному центрі - районні центри, 3-4 на область. Але там також свої нюанси були по логістиці. Як на мене, інтернет-магазин НБУ - ідеальний варіант для людей, які не проживаютьв обласних центрах, Укрпошта поки є всюди, а як не всюди, то кілька разів на місяць приїжджає машина. Шкода, а все так ніби гарно починалося. Може з НР будуть зрушення.

Rot, малувати. Треба по 500 зразу виставляти, покупці будуть, 150 якось не серйозно. ))) У Львові різниці по часу дуже не помітив - стабільно швидко розбирають, хоч і простіше замовити. Про банки партнери - це як в тому радянському горілчаному анекдоті: " — нет дети, вы будете меньше есть!" Квоти не змінилися, те, що мало йти на магазин, пішло на онлайн.

Це може означати тільки одне: інтернет-магазин мінімум до нового року працювати не буде. Монет буде вистачати тепер не на 5 хвилин, а на 6 з половиною. Ажіотаж тепер буде ще той, бо нормально в магазині вже нічого не купити. Плюс, бачиться мені, новинки приїдуть вже або в кінці грудня, або в році новому (тигр). Достатньо оптимістично? ))))